So that’s what their family is like now. . .
+++
So that’s what their family is like now.
So that’s how their family talks now.
They have agreed not to argue,
to survive the summer
under fire.
So,
they don’t talk about politics,
no arguing,
they don’t talk about religion,
no arguing,
and they don’t talk about god,
no arguing.
They don’t talk about family members,
who left.
They don’t talk about friends,
who stayed.
They don’t talk about the guy from across the street,
who is at the front.
They do talk about the neighbor.
You can talk about the neighbor.
The neighbor died.
They feel sorry for the neighbor.
True, god also died.
But they don’t feel sorry for him.
They don’t feel sorry for him at all.
Translated from the Ukrainian by Virlana Tkacz and Bob Holman
Ось така в них тепер родина. . .
з циклу ТРИ РОКИ МИ ГОВОРИМО ПРО ВІЙНУ
+ + +
Ось така в них тепер родина.
Ось такі родинні розмови.
Домовились не сваритись,
аби якось пересидіти цей серпень
під обстрілами.
Тому
про політику не говорять,
аби не сваритись,
про церкву не говорять,
аби не сваритись,
і про бога не говорять,
аби не сваритись.
Не говорять про родичів,
які виїхали.
Не говорять про друзів,
які лишились.
Не говорять про пацана з будинку напроти,
який воює.
Згадують сусіда.
Сусіда можна.
Сусід помер.
Сусіда шкода.
Щоправда, бог теж помер.
Але його чомусь не шкода.
Зовсім не шкода.
травень 2017