The Dragon Hillforts
All over Ukraine,
around every town and village
high walls jut from the landscape,
legend calls them serpents.
Pottery historians — archaeologists — study
where they belong
even radiocarbon dating
can’t specify their age;
if we cannot determine a date —
if we cannot fathom the age of the hillforts,
they must have been here
as long as the Ukrainians.
Those walls are called serpents because
once upon a time
the holy blacksmiths Kuzma and Demian
harnessed a dragon to a plough;
this tillage jutted into the Serpent’s Wall.
What else could have ploughed these forts but a dragon!
Epiphany:
a dragon — no-dragon —
a symbol, by definition, of:
“someone who possesses great power.”
The hillforts were built to protect
against the cold creeping in from the forest,
so some people believe,
or for protection against
raw meat eaters from the forest,
so others believe,
or for protection against
invaders from the forest,
so the third party believes.
But no, dragon ploughing did not raise those hillforts,
our grandfathers wrapped them
around every town and village
to protect the dragon
from the cold given off by the forest,
from the raw meat eaters of the forest,
from the invaders lurking in the forest.
Epiphany:
dragon — no-dragon —
a symbol, by definition, of:
“someone who wields great power
whose purpose is to observe our Custom.”
So rising all over Ukraine,
encircling every town and village
lofty hillforts,
dragon hillforts,
still protect our Dragon,
still protect our Custom.
Every year, the hillforts grow taller,
not because we, with every hatful, build them up little by little.
but because the graves of warriors force them upward,
defenders of our Dragon,
defenders of our Custom
buried in the hillforts,
around each town and village.
When I die,
bury me in a dragon hillfort,
so that the dragon hillforts around our Ukraine
grow taller by the thickness of the sheet of paper
on which this poem was written.
Translated from the Ukrainian by Svetlana Lavochkina
Змійові Вали
По всій Україні
навколо кожного села і міста
насипано високі земляні вали,
у народі їх здавна називають змійовими.
Керамічні історики – археологи – вивчають,
у які часи їх насипано,
користуються радіовуглецевим аналізом,
і не можуть визначити певної дати –
якщо не можемо дізнатися про давнину валів,
тоді вони існують вічно,
скільки тут живуть українці.
Змійовими називають ті вали через те,
що вірять у їх постання завдяки змієві,
якого колись запрягли у плуг святі ковалі Кузьма і Дем’ян,
і ото скиба від оранки змія – змійові вали,
бо хто іще міг таке виорати, крім змія!
(Епіфанія: змій-не-змій –
символ за ознакою
«бути тим, хто має велику силу»).
Споруджено вали,
щоб захиститися від морозу, який приходить із лісу,
так одні вважають,
щоб захиститися від сироїдів, які приходять із лісу,
так другі вважають,
щоб захиститися від ворогів, які приходять із лісу,
так треті вважають.
Але ні, не завдяки оранці змія постали ті вали –
це наші діди нагорнули їх
навколо кожного села і міста,
щоб захистити змія,
від морозу, який приходить із лісу,
від сироїдів, які приходять із лісу,
від ворогів, які приходять із лісу.
(Епіфанія:
змій-не-змій –
символ за ознакою
«бути тим, хто має велику силу –
значення для виконання нашого Звичаю»).
Так і височіють по всій Україні
навколо кожного села і міста
насипані високі земляні вали, змійові вали,
і досі захищають нашого змія,
і досі захищають наш Звичай.
З кожним роком вали усе вище й вище,
та не від того, що ми, кожен по шапці, підсипаємо їх,
а від могил наших воїнів,
захисників нашого змія,
захисників нашого Звичаю,
похованих на змійових валах,
навколо кожного села і міста.
Як умру,
прошу поховати і мене на змійовому валу,
щоб хоч на товщину паперового аркуша,
на якому написано цей вірш,
повищав змійовий вал
навколо нашої України.
жовтень 2014