These seagulls over the battlefield. . .

These seagulls over the battlefield —
They are so ominous
I can understand ravens
They’ve long fed on the flesh of warriors.
They don’t care whose flesh
Whether that of our heroes or our enemies.
I don’t know if it pays to get mad at ravens
Even if it pains me to think of them

I can also understand pigeons
They’re accustomed to rummaging through human trash
Even when they happen to use hair
They pulled from bloody shot-through skulls
To line their nests with
I understand them

I can understand sparrows
They simply want to eat
With a joyful chirping
They peck from the pockets and backpacks of the dead
Touching the eyes only by chance
Bits and pieces of bread cookies sugar coffee
And anything else the sparrows can take
As trophies
No longer needed by the dead

I understand sparrows
But begrudge the seagulls

They circle the field of the dead
Pink at dawn and dusk —
I try to tell myself that it’s the light that turns them pink
Not blood
Flamingos turn pink
From eating shrimp
Seagulls can’t turn pink so quickly
From eating the flesh of the dead
To achieve such an effect
The war must last over a year

They circle over the battlefield
Where no one remembers how to plow
How to build a home
How to sow grain
How to give birth to children

They circle the field
Dive down
Grab their prey
And they fly to the sea past our checkpoints
They get into scuffles
And sometimes drop their prey
Pieces of human flesh and bone fall to our feet
The awful thing is that we can’t know —
If it’s the flesh of friend or foe

It’s uncanny to see
A human finger
Or an ear
Fall before you
From the sky.

Sometimes I think
That if you collect all the pieces
You might be able to put together a person —
Friend or enemy —
If only we could find someone to bring him back to life

Pink seagulls —
I wish I’d never seen them —
The greatest horror of this war
Along with those pieces of human flesh
That fall from the sky
And you have no idea what to do with them
You can’t dig a grave for just one
Torn off finger.


Translated from the Ukrainian by
Oksana Lushchevska and Michael M. Naydan

Ці чайки над полем бою. . .

Ці чайки над полем бою – вони такі недоречні
Я ще можу зрозуміти круків
Вони здавна живляться плоттю загиблих воїнів.
Причому крукам байдуже –
Це плоть наших героїв чи наших ворогів
Не знаю чи варто за це ображатися на круків
Як би не було боляче

Я ще можу зрозуміти голубів
Вони звикли порпатися у людському смітті.
Навіть якщо вони будуть висмикувати волосся
Що злиплося від крові з простелених навиліт голів
І вистелять ним свої гнізда
Я зрозумію їх

Я розумію горобців
Ці просто хочуть їсти
Вони з радісним цвіріньканням
Видзьобують із кишень і речмішків загиблих
(Лише випадково торкаючись очниць)
Залишки хліба печива цукру кави
І всього того що дісталося горобцям
Як військові трофеї
І вже ніколи не буде потрібне загиблим

Горобців я можу зрозуміти
А чайок – ні

Вони кружляють над полем бою
Над полем де лежать мертві
У променях сонця що сходить і заходить – рожеві
Я переконую себе що це вони в променях сонця
Не у крові
Що це тільки фламінґо бувають рожеві
Від кількості спожитих креветок
Що чайки не можуть так швидко порожевіти
Від спожитої плоті загиблих з обидвох боків
(Принаймні щоб досягти такого орнітологічного ефекту
Війна повинна була б тривати не один рік)

Вони кружляють над полем бою
Над полем яке тепер не знати як орати
Як будувати на ньому житло
Як сіяти хліб
Як народжувати дітей

Вони кружляють над полем бою
Падають униз
Хапають здобич
І через наші позиції летять до моря
Зчиняють бійки
І трапляється впускають здобич
Шматки людської плоті падають нам до ніг
(Найприкріше що ми не знаємо –
Це шматки плоті наших друзів чи наших ворогів)
Так дивно коли з неба
Просто тобі під ноги
Падає чийсь палець
Чиєсь вухо

Іноді здається
Що якби зібрати всі шматки докупи
Можна було б скласти людину –
Друга чи недруга –
От якби ще знайти когось хто б її воскресив

Рожеві чайки –
Волів би ніколи їх не бачити –
Найбільше жахіття цієї війни
І шматки людської плоті
Які падають тобі до ніг просто з неба
З якими ти просто не знаєш що робити –
Адже ти не будеш копати могилу для одного
Відірваного вибухом чи чайками пальця? –
Тим паче ти не знаєш – чий він

липень 2014